Вже стало доброю традицією проведення виїзних семінарів учителів-словесників Дев’ятниківського освітнього округу. Такі семінари збагачують усіх новими враженнями від побаченого і почутого.

13 листопада на базі Чорноострівського НВК спільно з методистом районного методкабінету Прокопів О.М. був організований виїзний семінар на тему «Літературне краєзнавство на уроках української  та світової літератури». Його метою стало осягнення глибинної спадщини митців рідного краю, сприйняття й поціновування багатовимірного побуту майстрів слова, плекання почуття гордості творення людьми, славними краянами.

Освітяни округу відвідали древнє місто Бережани Тернопільської області. Саме тут 27 серпня 1995 року було відкрито музей Богдана Лепкого -видатного українського письменника, педагога, перекладача, літературознавця, художника, громадсько-політичного та культурного діяча.

Музей розмістився на першому поверсі старовинної ратуші, яка є пам’яткою архітектури XIX ст.

Завдяки фундаторові музею, племінникові письменника доктору Р. Смику, повернувся Богдан Лепкий у «місто дитячих і хлоп’ячих літ, найкраще місто в світі», як він писав про Бережани в книзі «Казка мого життя».

Експозицію музею розміщено в шести залах, кожна з яких розповідає про певний період життєвого і творчого шляху письменника.

Експонати першої зали перенесли нас у світ дитинства митця. На стіні – портрети батьків: матері Домни з роду Глібовицьких та батька отця Сильвестра Лепкого, у сім’ї яких народився син Богдан. Нашу увагу привернув оригінал свідоцтва про хрещення, зображення герба роду Лепких, а також копія ікони Зарваницької Божої Матері, у молитві до якої Домна Лепка просила здоров’я й долі своєму синові.

         Про Бережани та бережанський період життя Б. Лепкого розповідає друга зала музею. Тут представлені фотографії професорів, учнів, підручники тих часів, оригінал свідоцтва гімназиста, книги з особистої бібліотеки письменника.

        Наступна експозиційна зала присвячена польському періоду в житті митця. Численні експонати висвітлюють особисті й творчі зв’язки письменника з Ольгою Кобилянською, Василем Стефаником, малярем Осипом Куриласом, істориком і видавцем Василем Доманицьким, співпрацю з польською перекладачкою Марією Беньковською..

         Експонати четвертої зали висвітлюють події 1915-1925 рр, коли Б. Лепкий перебував в Австрії та Німеччині. Раритетні видання творів українських класиків, які відредагував Б. Лепкий (загалом понад 60 томів), засвідчують діяльність  письменника в берлінському видавництві «Українське слово». Звернули увагу ми також на оригінал ілюстрації Олени Кульчицької до поеми Б. Лепкого «Ноктюрн». Також у вітрині бачимо Регулямін Перехідного Мазепинського персня від уряду УНР в екзилі, який підтверджує нагородження письменника 1932 р. цією відзнакою за особливі заслуги перед Україною.

         Жалобними кольорами прикрашений ще один куточок четвертої зали. Представлені тут оригінали календар трьома мовами, які сповіщають, що 21 липня 1941 р. у Кракові помер заслужений діяч, дійсний член багатьох українських установ, професор, доктор Богдан Лепкий.

        У п’ятій залі представлено 56 оригінальних малярських робіт художника, серед яких виділяються портрет дружини в молодому віці, автопортрет, портрети рідних, також серія портретів українських письменників, які виконані пером і тушшю, зокрема Г. Сковороди, Т. Шевченка, П. Чубинського, Лесі Українки, О. Маковея, М. Вороного та ін.

         Фоторепродукції помісних ікон церкви святого Михаїла в с. Жовчеві репрезентують Лепкого як іконописця.

Завершує експозицію шоста зала – «Повернення Б. Лепкого в Україну». Неоціненними скарбами музею є прижиттєві раритетні видання творів письменника (236 книг).

        Залишивши слова подяки в книзі відгуків і сфотографувавшись біля пам’ятника Б. Лепкому, ми вирушили до Зарваниці, місця паломництва прочан не тільки з України, а й з усього світу, щоб вклонитися Матері Божій Зарваницькій. Хто відчував потребу, зміг приступити до сповіді, прийняти Святі тайни. Отець Тарас провів для учителів цікаву екскурсію, в якій торкнувся часів зародження відпустового місця у Зарваниці. За розмовою незчулися, як промайнув день. Задоволені, збагачені новими знаннями і враженнями від побаченого й почутого, ми повернулися додому.