Травневий сонячний ранок зібрав у Жидачеві гурт вчителів початкових класів.Після напружених останніх тижнів навчання всіх присутніх об’єднувало одне велике бажання: доторкнутися серцем до краси і відпочити. Саме такою була тема семінару-екскурсії,яку організували методист РМК Н. Тріщ та вчителі Пчанської ЗОШ І ст.    Минувши Калуш та Івано-Франківськ, мандрівники приїхали до села Манява. Дивовижна краса гір заворожувала і манила своєю зеленню. П’янкий аромат струнких смерек перемішувався зі свіжістю гірських струмків. Саме в такому дивовижному місці знаходиться Манявський  Хресто-Воздвиженський чоловічий монастир.Під час екскурсії вчителі довідалися, що ця древня святиня заснована в ХІІІ ст. ченцями Іоаникієм та Пахомієм. Після спустошення Києво-Печерського монастиря монголо-татарами, ці два іноки прийшли в Карпатські гори, де і заснували новий монастир.

            Архітектурний монастирський комплекс будівель – це ансамбль цегляних, кам’яних і дерев,яних споруд, обведених високим муром з вежами і бійницями.

Далі крутою стежкою вгору на відстані 800 метрів від монастиря височить Блаженного каменя. Цей камінь – брила із гротом нагадує велетенський  Горган з отвором, схожим на пащу застиглого динозавра. Грот цей і є давнім житлом ченців – скитом. З цієї брили віками витікала вода, яка зникла в час закриття монастиря, і так само чудесно з’явилась, коли монастир відродився знову. Вмившись свяченою водою, набравшись від святого каменя здоров’я, сили і бадьорості, вчителі вирушили до мальовничого каньйону.

  До водоспаду потрібно пройти приблизно 5 км звивистою лісовою дорогою і подолати кілька гірських потоків. Але кінцевий результат був того вартий. Ще метрів за 200 було чути шум води. Підійшовши ближче, всі побачили вражаюче видовище: глибока ущелина поміж дивно-похилих скель, на яких завмерли стрункі смерічки. З висоти приблизно 20м вода спадає декількома каскадами.

Біля підніжжя водоспаду – невелике озерце, у якому можна скупатися. За переказами, його вода омолоджує і оздоровлює.

 Нікому не хотілося залишати це казкове мальовниче місце. Доторкнувшись серцем до краси, забувши буденну суєту, щасливі люди поверталися додому.З горами розлучатися важко,але всі вирішили сюди приїхати знову.