Методична проблема школи:

Розвиток креативності учасників навчально-виховного процесу через впровадження інноваційних технологій

Реалізація принципів демократизації в управлінській діяльності директора школи

Слово «демократія» має в Україні неоднозначну репутацію. З одного боку, демократія є метою нашого суспільства і засобом для побудови гармонійних соціальних стосунків. З іншого – існуюча в Україні політична практика дискредитує це поняття для звичайних громадян, оскільки держава відверто і цинічно використовує їх як електорат для задоволення своїх інтересів, а громадянського суспільства з усіма його необхідними ознаками в країні поки що немає.

В усіх законодавчих і нормативних документах про освіту особливе місце приділяється питанням демократизації управління школою. Засуджується командно-адміністративний стиль керівництва, який пригнічує ініціативу, активність членів колективу, свободу особистості. Разом з тим підкреслюється важливість дисципліни, необхідність поєднання єдиноначальності і колегіальності в керівництві школою, роль педагогічної ради, профспілки, батьківського комітету, учнівського самоврядування.

Переконаний, усі ми, учасники сьогоднішнього семінару не будемо заперечувати наступну тезу: якщо директор школи буде спиратися лише на свої права, одноосібно приймати рішення, діяти шляхом владного тиску і жорсткого адміністрування – успіху не буде.

У сучасній школі, доведено практикою, наголос повинен робитися на умілій організації, повазі до колег, вмінні підтримати корисні ініціативи, слухати і враховувати думку колективу і його представників.

До сучасного директора школи висуваються іноді досить протилежні вимоги: з одного боку – витримувати адміністративний тиск, беззастережно виконувати всі вказівки керівних і контролюючих органів, яких над школою занадто багато, а з іншого – треба бути зразком ефективного самостійного управління і запроваджувати демократію в шкільне середовище. Цілком очевидно, що звичайній людині відповідати таким вимогам важко. Однак, я в цьому  переконаний, значна більшість присутніх тут керівників шкіл все ж намагаються підвищити ефективність управлінської діяльності і навіть інколи отримувати моральне задоволення від результатів власної професійної діяльності. І це задоволення, впевнений, важливе для кожного, хто намагається працювати не лише заради заробітної плати.

Школа – складний організм з певними рівнями відносин, які вимагають координації, яку, в свою чергу можна здійснювати по різному, залежно від властивого конкретному директору школи стилю поведінки.

Автократичний (авторитарний ) керівник намагається всю владу сконцентрувати у своїх руках, використовуючи надані йому повноваження і вплив, в основі якого лежать заохочення і покарання.

Ліберальний керівник висуває низькі вимоги до підлеглих, покладаючись, як правило, на прохання, інформування.

Демократичний керівник делегує власні повноваження працівникам, сприяє їхній участі в управлінні, поширюючи, таким чином, сферу як їхньої, так і своєї компетентності.

Необхідно зазначити, що шкільна демократія на будь-якому рівні має відповідати певним ознакам. Перш за все, це колегіальність при ухваленні рішень, а також реальна виборність усіх органів самоуправління, передбачених нашою освітньою практикою. І першого, і другого важко досягти, якщо керівник школи сам не володіє внутрішньою демократичністю, не виявляє довіри членам колективу, уникає принципу колегіальності.

Хочу проілюструвати ставлення педагогів нашої школи до питання пріоритетності демократичних рис директора. На одній з нарад минулого року педпрацівникам школи були роздані бланки анкет, де серед інших питань містилось таке: «Зазначте 3-4 пріоритети, які, на вашу думку, повинні бути властиві сучасному керівнику школи». Після опрацювання і узагальнення анонімних відповідей з’ясувалося, що найбільш важливі для вчителів риси керівника розташувались у такій послідовності:

ü демократичність;

ü справедливість;

ü креативність;

ü ерудиція;

ü компетентність;

ü вимогливість.

Чи не правда, показовий факт?

Пропоную на окремих конкретних прикладах з нашого шкільного життя проілюструвати, як працює принцип демократизації в управлінні школою.

Педагогічна рада – одна з основних ланок колективного управління школою, центр педагогічної думки. Вона є своєрідною творчою лабораторією, де розглядаються найбільш актуальні питання змісту, форм і методів навчання та виховання. Організованість і результативність діяльності педради значною мірою залежить від керівника школи (тобто голови педради). Насамперед це стосується питань планування роботи, забезпечення ретельної і всебічної підготовки питань, колегіальності, тобто широкого залучення до цієї підготовки причетних до специфіки питання педагогів, наполегливого впровадження колективно прийнятих рішень у практику шкільного життя. Практично кожне засідання педради у нас – ексклюзивне. Робота в групах, аналітичні завдання, психологічний аналіз, анкетування, застосування інших активних форм і методів роботи, як показує нам власний досвід – є чудовим стимулом для підвищення творчої активності і ефективності роботи педагогів, а колегіальне прийняття рішень значною мірою підвищує в подальшому їх результативність.

Зупинюсь на одній з останніх педрад, де розглядалось питання: «Учнівське самоврядування: реалії, здобутки, перспективи». Засіданню педради передував відповідний наказ по школі, яким було створено робочу групу на чолі із заступником директора з НВР у складі педагога-організатора, шкільного психолога, голови МК класних керівників, президента учнівського парламенту тощо.

Відповідно до наказу члени комісії всебічно проаналізували стан справ із зазначеного питання, провели анкетування учнів 7-9 класів, внесли напрацьовані ними висновки і пропозиції у вигляді проекту рішення на розгляд педради.

Одною із складових частин підготовки до педради була колективна аналітична робота по аналізу проекту учнівського самоврядування, розробленого групою учнів 9 класу, в якому старшокласники втілили власне бачення перспектив побудови і організації роботи сучасного учнівського парламенту в умовах Тейсарівської школи.

Кожному з присутніх тут відомо, що учнівське самоврядування є однією з громадсько-демократичних структур в управлінні школою. Його діяльність, зокрема, має на меті здійснення впливу на підвищення якості навчання, зміцнення свідомої дисципліни школярів, організацію позакласної виховної та оздоровчої роботи, розвиток ініціативи і творчої самодіяльності учнів, реалізацію їхніх прав і обов’язків. Чи не найголовніше завдання учнівського самоуправління, на наш погляд, –  залучення якомога більшої кількості учнів до участі в громадській роботі, суспільно-корисних справах.

Оскільки реальне творче функціонування цього самоврядного органу школярів є однією із складових шкільної управлінської демократії, пропоную вашій увазі наступне: надаю слово для презентації власного проекту його авторам – учням 9 класу.

Презентація проекту

Отже, діяльність шкільного учнівського парламенту є свідченням реалізації права учнів на участь в управлінні школою, захист своїх прав. Дирекція і педагогічний колектив школи беззастережно визнають повноваження представників демократично обраного учнями самоврядного управлінського органу, надають їм необхідну інформацію, сприяють у вирішенні питань, пов’язаних з організацією різноманітних видів діяльності і дозвілля учнівського колективу.

Щоденним прикладом демократизації управлінської діяльності, налагодження зворотного взаємозв’язку між адміністрацією школи і трудовим колективом, поточного коригування і узгодження управлінських рішень у нашій школі є діяльність профспілкового комітету – виборного представницького органу первинної профспілкової організації навчального закладу. З Профкомом, який у нас складається з 5-ти представників педагогічного і технічного (обслуговуючого) персоналу, дирекція школи регулярно погоджує штатний розклад, навчальне навантаження, графік основних відпусток, положення і грошові суми щорічної грошової винагороди, умови праці персоналу, спільно розробляє і затверджує Правила внутрішнього трудового розпорядку, Колективний договір та його додатки тощо.

Відчутною є роль профспілкового активу в організації і проведенні різноманітних свят, вітанні іменинників та ювілярів, наданні матеріальної допомоги членам колективу. Голова профспілкового комітету постійно обирається до складу атестаційної комісії, комісій по трудових спорах та інвентаризації шкільного майна, інших виборних громадських самоврядних утворень. Не стоїть наш профком осторонь і питань збору доброчинних коштів та продуктів харчування для протестувальників Майдану, проведення роз’яснювальної роботи щодо мобілізації волонтерів на їх підтримку. Так, у грудні минулого – на початку цього ц.р. в столиці тричі перебували групи мешканців села і в їх складі наші працівники, зокрема й жінки, які виконували важливу життєву функцію – займались приготуванням їжі.

Не можу хоча б коротко і фрагментарно не зупинитись на питанні взаємодії дирекції і батьківського комітету школи – виборного органу батьківської громадськості, склад якого щороку оновлюється, а діяльність аналізується під час проведення чергового звіту про роботу.

Одною з дієвих форм вивчення зауважень і побажань батьків щодо будь-яких питань організації навчально-виховного процесу в нашій школі стало періодичне проведення анкетування батьків – членів комітету. Відповіді на запитання, висловлені зауваження та побажання дирекцією школи уважно вивчаються і враховуються в подальшій роботі. Свого часу батьки подали свої пропозиції щодо поліпшення роботи шкільного харчоблоку, морального, фізичного та трудового виховання у школі. Наприкінці минулого року, зокрема, батьківський актив виступив ініціатором і спонсором заміни у 3 і в 6 класах старих вікон на енергозберігаючі, а також обладнання внутрішкільних вбиралень електрообігрівачами та іншими необхідними аксесуарами.

Одночасно хочу зауважити, що на всі свої засідання, на яких розглядаються питання планування роботи, інформації про хід виконання раніше прийнятих рішень, формуються пропозиції щодо будь-яких питань шкільного життя члени батьківського комітету запрошують директора школи або його заступника. Рішення комітету приймаються колегіально після всебічного обговорення вивчених питань із встановленням відповідальних за виконання і конкретних термінів.

Цілком очевидно, що розвиток демократичних засад в управлінні школою значною мірою залежить від спільних злагоджених дій директора школи та вчителя, їхньої плідної співпраці, добрих взаємин і професіоналізму. Погодьтеся, незаперечним показником морального права керівника на управління є те, що він спроможний знаходити дедалі більше помічників серед педагогічного колективу, кращих вчителів школи. Навіть найбільш досвідченим керівникам, а таких серед нас є чимало, слід спиратися у своїй роботі на актив учителів, мати свого роду радників.

Ми спробували апробувати цей принцип ще в 2007 р., коли у вигляді локального експерименту запровадили у школі за погодженням з відділом освіти позаштатну посаду заступника директора школи з НВР на громадських засадах. Етапи цієї роботи виглядали таким чином.

Спочатку на підставі чинного законодавства про освіту, Положення про загальноосвітній навчальний заклад, Статуту школи і Правил внутрішнього трудового розпорядку було розроблене Положення про позаштатного заступника директора школи на громадських засадах, яке, в свою чергу, стало предметом колективного обговорення і подальшого коригування та схвалення на засіданні педагогічної ради школи. Наступним кроком було видання наказів по школі про затвердження вищезгаданого Положення, про призначення на вказану позаштатну посаду вчителя школи (педагога з вищою кваліфікаційною категорією і педзванням «старший учитель») та про його увільнення від виконання деяких інших громадських доручень.

Під час розподілу обов’язків між директором школи та його заступниками, позаштатному заступнику було делеговано частину повноважень, які до того часу виконували директор та його основний штатний заступник з НВР. Під час відсутності у школі останнього (курси, хвороба, семінари та інші районні й окружні методичні заходи), його обов’язки виконує заступник на громадських засадах. Випереджаючи імовірні запитання, повідомляю, що свої обов’язки позаштатний заступник виконує на засадах морального стимулювання, безоплатно. Тільки під час визначення розміру щорічної грошової винагороди він одержує певні преференції.

Підсумовуючи окреслену тему, хочу впевнено зауважити, що демократизація співпраці директора і вчителя, громадсько-демократичних структур – об’єктивна вимога сьогодення, без розвитку демократичних засад в управлінні школою не можна реформувати освіту. У нашій системі має переважати не влада наказу, а влада розсудливості і розуму. Навчання і виховання – творчість, а творчість завжди потребує певної свободи дій. Працю вчителя повною мірою можна порівняти з працею митця, яка сповнена пошуками, піднесенням, а інколи і невдачами. Про це слід пам’ятати всім тим, хто оцінює його діяльність.